Відходи виробництва та місцеві матеріали

Шлаки металургійні використовують як сировину для виробництва щебеневих та щебенево-піщаних матеріалів згідно з ДСТУ Б В.2.7-149.

Шлаки характеризуються такими основними показниками якості: активністю, стійкістю структури проти розпадів, вмістом домішок глини в грудках, наявністю домішок металу та сторонніх засмічувальних домішок, кількісно-якісним складом, величиною ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів Асум.

Щебеневі та щебенево-піщані матеріали із шлаків металургійних застосовують залежно від виду шлаку за активністю.

Головним критерієм застосування матеріалів із шлаків металургійних є міцність.

Щебеневі та щебенево-піщані матеріали із шлаків металургійних можна використовувати:

1. Без використання в’яжучих для щебеневих шарів дорожнього одягу (покриття, основи, додаткової основи) згідно ДСТУ Б В.2.7-30 у вигляді: щебеню для покриття на автомобільних дорогах V категорії, основи на автомобільних дорогах ІV та V категорій та сумішей піщаного типу влаштованих способом розклинювання, з слабоактивних та неактивних видів шлаків; сумішей згідно з призначенням шару дорожнього одягу;
    
2. З використанням в’яжучих:

• у складі бітумомінеральних та вологих органо-мінеральних сумішей згідно з ДСТУ Б В.2.7-305 у вигляді: щебеню залежно від рекомендованих марок щебеню за міцністю (за дробильністю); сумішей щебенево-піщаного та піщаного типів згідно з призначенням шару дорожнього одягу;
• у вигляді щебеню у складі сумішей: асфальтобетонних згідно з ДСТУ Б В.2.7-119; асфальтобетонних щебенево-мастикових згідно з ДСТУ Б В.2.7-127; асфальтобетонних інших видів (у тому числі з застосуванням бітумних емульсій);
• з урахуванням вимог до процесів влаштування шарів дорожнього одягу згідно з ДСТУ-Н Б В.2.3-39 з використанням: 
• неорганічних в’яжучих та матеріалів з неактивних та слабоактивних видів шлаків, 
• сумішей з активних та високоактивних видів шлаків, що мають властивості в’яжучого; 
• бітумних в’яжучих та щебеню з неактивних  та слабоактивних видів шлаків (для чорного щебеню та щебеню, обробленого способом просочення бітумним в’яжучим).

Також щебеневі матеріали із шлаків металургійних використовують для влаштування шарів зносу покриття згідно  з ДСТУ-Н Б В.2.3-38:

1. У складі мінеральної частини сумішей з використанням бітумних в’яжучих згідно з 20.11.2 ДБН В.2.3-4;
2. У вигляді щебеню відповідно до його фізико-технічних показників для влаштування поверхневої обробки на автомобільних дорогах ІІІ – ІV категорій згідно з 20.11.4 ДБН В.2.3-4.

Під час будівництва автомобільних доріг дозволяється використовувати золи-виносу сухого відбору. 

Залежно від виду вугілля, що спалюється, золи-виносу поділяють на антрацитові, кам’яновугільні, буровугільні.

Залежно від фізико-технічних показників золи-виносу можна використовувати для виробництва цементобетонних сумішей для влаштування основи дорожнього одягу, а також для виробництва щебенево-піщаних та гравійно-піщаних сумішей, укріплених цементом.

Відповідно до 5.3.4.3 ДСТУ Б В.2.7-305 золи-виносу також можна використовувати для заміни мінерального порошку під час виробництва бітумомінеральних сумішей. 

Залежно від групи матеріалу вибирається сфера застосування. Суміші золошлакові за вмістом в них золи-виносу поділяють на три групи:

• І група – вміст золи-виносу менше ніж 25 % за масою;
• ІІ група – вміст золи-виносу від 25 % за масою до 50 % за масою;
• ІІІ група - вміст золи-виносу понад 50 % за масою.

Відходи вугледобутку і вуглезбагачення являють собою суміш крупноуламкового незцементованого матеріалу різних порід, що утворюються при видобутку вугілля шахтним способом і його збагаченні.

Вуглевідходи підрозділяються на п’ять видів:

• шахтні породи щойно видобуті,
• відвальні шахтні породи,
• породи вуглезбагачення,
• відвальні відходи вуглезбагачення,
• відходи флотації.

Ці всі види вуглевідходів відрізняються за складом і властивостями, однак всі вони придатні для будівництва автомобільних доріг.

Головною особливістю вуглевідходів є наявність в їх складі поряд з міцними, водостійкими складовими, часток неводостійких, розм’якшених, які представлені слабкими видами аргілітових порід.

За ступенем природної термічної обробки відвальні породи можна розділити на:

• невипалені (негорілі) породи (фактично відсутні уламки горілої породи, низька механічна міцність. Це переважно свіжі відходи вугледобування та вуглезбагачення);
• слабковипалені породи (характеризуються значним вмістом уламків горілої породи);
• горілі породи (характеризуються відсутністю невипалених частинок, уламки породи мають забарвлення червоної гами кольорів).

Порівняно з шахтними відвальними породами, відходи вуглезбагачення характеризуються більш високим вмістом вугілля в породі, більш стабільним гранулометричним та речовинним складом.

Для будівництва транспортних споруд з вуглевідходів можна використовувати ДСТУ, розроблені в ДП "ДерждорНДІ":

• ДСТУ Б В.2.7-307:2015 «Вторинні продукти вугільної промисловості для будівництва автомобільних доріг. Класифікація»
• ДСТУ-Н Б В.2.3-31:2015 «Настанова щодо влаштування насипів транспортних споруд з вторинних продуктів вугільної промисловості».